Коли я був дуууууже маленький,брат привіз першу в моєму житті китайську восьмибітку Dendy якими тоді були напхані всі ринки у Львові.Моїй радості тоді,якщо чесно,не було меж.Duck Hunt i Mario за день-другий надоїдали і тому весь вільний час я присвячував сакральному Battletoads & Double Dragon,яка була не те що важка,а просто нереальна.Я довбав по кнопках день за днем і мені хотілось далі і далі довбати.Це просто надзвичайна граяка закарбувалась в моєму дитинстві назавжди.
Наступне що попало мені в руки(на жаль ненадовго) - Sega Mega Drive.Тоді до Дюни мені було далеко і нецікаво,я то порівнював унилу восьмибітку з просунутою Sega і дивувався насиченістю колорів в Sonic the Hedgehog
Йшли місяці, і коли до наших мурів достукалась Сега,з Італії приїхала PS One.Італійська незрозуміла озвучка не заважала рубати ігри днями і проходити все підряд - Driver,Crash,Spyro,Resident Evil.
Останній етап дитинства - купівля ПК і перше до чого я спроміг ся дорватись - GTA:Vice City - години гри,хаосу і чітів.Говорять що гратиз чітами нецікаво і невесело,але якщо говорити про GTA,то тут зовсім навпаки.Просто зносиш все що рухається, фак єах...
І закінчу напевне тим,що з появою інтернету я впав в кому...тому що поставив клієнт л2 і пам'яті моєї як не стало.Пічаль.
Немає коментарів:
Дописати коментар